ІСТОРІЯ МУКАЧІВСЬКОЇ ГРЕКО-КАТОЛИЦЬКОЇ ЄПАРХІЇ

. головна
. епископ-адміністратор
. епископ-емерит
. історія
. структура єпархії
. мученики
. лінки
. наші контакти

Початки християнства на нинішній території Закарпаття сягають до Кирило-Мефодіївських часів ( друга половина IX ст.), хоча яких-небудь переконливих даних про ці іторичні події немає. Наші предки прийняли християнство візантійського обряду ще до розділення Церкви у 1054 р. Повне усвідомлення розколу у нашому краї сталося набагато пізніше, про цьому завжди існувало бажання відновити повну єдність Церкви. Це й відбулося 24 квітня 1646 року в каплиці Ужгородського замку, де під проводом Партенія Петровича, який згодом став Мукачівським єпископом 63 священики засвідчили єдність з Вселенською Церквою.

Осередком Мукачівської єпархії протягом багатьох століть був Мукачівський монастир на Чернечій горі. Згадки про перших єпископів, які проживали в цьому монастирі, датуються XV ст. ( Грамота угорського короля Матяша Гуняді з 1458 року). 19 вересня 1771 року Папа Климент XIV буллою "Eximie Regalium Principium" канонічно створив Мукачівську єпархію. До знаменних подій цього історичного періоду потрібно віднести також те, що замість назви Унійна Церква, на прохання єпископів Віденського синоду (1773 р.), була запроваджена назва "Греко-католицька Церква". Наприкінці 18 ст. сталося і переміщення осередку єпархії з м. Мукачево до м. Ужгород.

Канонічне створення Мукачівської єпархії сприяло розвитку релігійно-культурного життя не тільки нашого краю, а й навколишніх країн. Вона стала колискою, з якої утворились нові єпархії: Крижавецька (1777 р.), Пряшівська (1818 р.), Гайдудорогська (1912 р.). тим часом за океан почали дедалі більше емігрувати вихідці з Мукачівської єпархії. Апостольська Столиця створила для них в Сполучених Штатах Америки візантійську митрополію в Піттсбурзі (1969 р.) з підлеглими їй єпархіями - Пасейською (1963 р.), Пармською (1969 р.) та Ван-Нуйською (1981 р.).

Важким був для єпархії період переслідування з боку комуністичної влади у 1949-1989 рр., основна мета якого - знищення релігійної свідомості населення у підніжжі Карпат. Мукачівська Греко-католицька єпархія, незважаючи на жорстокі переслідування, продовжувала діяти підіпільно завдяки добре організованій праці священиків і вірників, поки її не було легалізовано 20 листопада 1989 року.

Невмерущим зразком героїчної вірності в цей період була мученицька смерть єпископа Теодора Ромжі, який став символом опору здійснення планів ліквідації Греко-католицької Церкви та багатоьх мучеників-сповідників з лав духовенства та мирян.

Під час підпілля єпархією керував капітулярний вікарій Микола Мурані (до 1979 р.),апісля його смерті уся відповідальність за підіпільну Мукачівську єпадрію зі своїми труднощами і проблемами лягла на плечі підпільно вичсвяченого 24 серпня 1978 року єпископа Іоанна Семедія, який керував єпархією і після її легалізації у 1989 р. 12 листопада 2002 року Вселенський Архієрей Іоанн Павло ІІ призначив Апостольським Адміністратором Мукачівської єпархії Його Преосвященство кир Мілана Шашіка СМ.